Перша правальна фігня сталася ше на початку листопада, коли я підписався їхати на Букавєль. Протягом місяця я ходив сам не свій - заражаючись невимушеними думками, які заставляли мене мислити про Щось і про Когось ?!!! .
На руках абонементи на лижі і я розумію шо тепер я поїду точно.
Середина грудня , сили мене покидають , рівень ненависті зростає , і я успішно здаю останні заліки і екзамени та з чистою совісті можу відправлятися в подорож.
Починається приготування , і ми вже зі штовхуємся з проблемами повязними зі засобом нашого транспортування – головною білю Лужного -, то фари згоріли , то акумулятор палітєл, ладно не буду більше сипати соль на рану ,бо Юзик чуть Інфаркт не получає ,коли його тачіла не пхне.
День Виїзду.
Відбуваються закупи , за згодою колективу купляються : макарони італійські , тішо варяться 5 хв., ковбаса Дрогобицька, сир Королівський , діти собі беруть за словами Кулька «Гей напитки», і решта то було вкусняшки у вигляді дорого печеня , цукерків і мандарин. Кароче, якось протянем.
Близько 24-ої години біла шістьорка зупиняється біля мого дому, запаковую лахмани і лижі, ну всьо з Богом в дорогу!!!
І тут починається весь ЖИР. Я з «Цилафаном» приземляюсь на задніх сидіннях .Включаєтться музика з Музикиного плейлиста ( то не тавтологія), Кульок падає в депресію , за його словами музика - слюнява, всю дорогу ми шукали Боба Марлі , так і не знайшли – правал.
Виїжджаємо на трасу , мене з «Поліетеленом» починає пробивати на сміх зовсім не детский, ми тупо не адекватно починаємо реагувати на не зрозумілі жарти , і на кінець фраза «Пратрі стікло» ( зміст якої відомо тіки нам двом) і тут нас просто розриває від сміху. В Той час шофер входить в екстаз від того туману який просто вбиває нас своєю насиченістю, таке враження шо ми по хмаринках пливли . Після того як біля Бібрки ,звідки родом «наша чарівна одногрупниця» , праве колесо моцно влетіло в дорожню вмятитину - в Лужного «дорожня лихоманка» перейшла в хронічну форму ,аж до кінця приїзду. Декілька раз Юрко вирішив нас повеселити виключаючи фари на трасі , то було оригінально.Згадується як я гордо десь в годинці 2-ій ночі відливав практично в центрі Станіслава. Погодні умови створють багато перешкод, декілька раз ми мальоха зблудили, якби наші батьки бачили в яку ми ситуацію потрапили, то точно б не пустил нас більше нікуда.
Український Куршавель день 1 .
Починається дорога сирпантинного типу і ось через декілька хвилин зявляються буковелівські гори.Шоста ранку ми припаркувались , Юрко , той шо окрім того шо має апетит – дай Бог кожному , шей сон не менше хороший має, і ми троє на протязі двох годин чемно дивилися як наш водій віддихав після дороги. 8.00 канапка і горнятко чаю та всі з нетерпінням рванули на підйомник, як каже поважний «ЙОцца» пішли відкатувати , але я все таки схиляюсь до думки шо хлопці принаймі ходять кататись , а не катати. Перший спуск з маленьким тремтінням колін я прохожу успішно, у Пані Ірини трапляється халепа - її починають натерати башмаки ( правал), і тут їй одразу на допомогу приходить «Три мушкітьори» які їй намагаються всім можливим допомогти. 2-ий спуск , гірка більш крутіша , але я все з кожною секундою набираюся впененості.
Мої товариші – Юзики майстерно проходять круті віражі один шо правда «йоцає» на лижах ,а інший на власному борді з дуже крутим американським кріпленням. Шановна Дама з острахом спускається з гір , як сказав Юрік « в неї в крові немає адреналіну». «Бордист» мене питає « ти чо палок не маєш, без них тяжко, ?» атвєтка « всі експерти їздять без палок» шо правда такі як я катаються не тіки на лижах , я вмію і на дупці, на животику і на спинці , ну шо сказати – Майстер широкого профіля, гальмувати вмію по різному - за рахунок рук та інших частин тіла.Після таких видів зупинки я прілічно покоцав собі долоні (правал) Ближче до обіду Місіс Рижик зробили найбільший правал з правалів, шо пов'язаний з абонементами , і тут як тут мушкітьори знов стали в пригоді, більш менш розрулили ситуацію. Все таки того дня я спустився з чорної гірки всіма можливими шляхами зато отримав круте паганяло від Кулікоса – «Ракета» .Вже в кінці одного зі спусків уникаючи зіткнення з дитям ,я ,як ретракт переїхався по якомось пожилому лижнику.
Ближче до вечора голодні, невиспані ,змучені ми розуміємо шо нам нафік не потрібне то вечірнє катання .І ось проявляється студенський хист , і нам вдається спіхнути за нормальну ціну тікети (тішемся). Півгодини їзди і ми в готелі «Файний» хоча не так багато в нього файного шоб так його називати.Бажання готувати хавчік у нас нема ,якась відбивна , кусок хліба і всьо…Юрко , який сміючись видає чудернацькі звуки займає хороше ліжко , інше ліжко дістається Дамі , «Закарпатець» групірується на дивані , який по ширині нармалєн ,а вот по довжині Правал ,- гомілки звисають .Мене закинуло на розкладне крісло яке в кузькіну мать було не правильно складено і якась дошка мене зважди глодала в районі попереку (правал). 8.15 квартет синхронно поринає в нічні царства.
Український Куршавель день 2.
6.30 якась не зрозуміла музика грає , зі словами «ше 15 хв» через півгодини ми встаємо , «Лижний» робить канапе шоб поснідати , я з Кульком варю чай в банюку, і тут знов стався правал, забули цукор дати. Потім я по биріку мучу канапки і ми знов вирушаємо у гори. Зауважу ,шо Панночку ми не обтяжували будь-якими обов’язками .Приїзд в гори ми відзначили розбиттям мого термоса (правал). Зі свіжими силами ми знов почали маневрувати схилами , перші спуски йдуть на УРА , ми юзаєм нові траси, погода як то кажуть шепче , сонце яскраво світить ,морозець щіпає за щічки.
На одному з чергових спусків Кудрява , як передають в новинах не справилася з керуванням і потрапила в ДТП, це ми не будемо відносити до провалів, це просто нещасний збіг обставин. Якось мене Лужний загіпнозивував поїхати з ним чорною трасою, вот балван, нафіга я рішився , гора така шо стоїш на лижах і п’ятою точкою доторкаєшся до землі, захотілось блін екстрріму.
Першу частину траси я якось проїхав , а решту маршруту я навіть не знаю як то описати, після побаченого Юрец казав шо він думав помре чи то зі сміху чи то зі страху від моєї їзди.
Вечірнє катання ми знов продаєм , я поглибше в останнє на цей раз вдихаю буковелівське магічне повітря , сідаю в наше авто і ми повертаємся в готель.Два дні без нормального харчування –це правал однозначно, тре варити ті макарони і сердельки, а баняк один,зате ше був електрочайник.Схема така - варим макарони в баняку ,за той час вода кип’ятися в чайнику , воду з макарон зливаєм , скоро заливаєм кипятком з чайника в баняк і варим сардельки, хоть шось вроді не провально получилось , та де там , половина макаронів лишилась , цілу пачку ми не здужали – правал.Їсти нема шо і тут Ірина Володимирівна витягує сало І канапки з майонезом двохденної давності (dangerous) , Цилафан їх починає їсти , а я пророкую йому світле і незабутнє майбутнє, кажу «тобі прийдеться ше на два дні парашу бронювату», але на щастя то всьо не справдилось.Потім почали рубатися в карти і доміни.Три рази пропадало світло на хв так 10 , і ось знов провал ,- Представниця прекрасної статі перевертає банку з огірками , пляма на коврі- дабелпровал. То як я через вікно скликав всіх місцевих собак я не буду розказувати, нашо воно Вам.
І в цей вечір ми з Кульком мусили реалізувати «План Барбароссу»,який нам не вдався минулої ночі .Лижний засинає і тут починається стратегічно важлива операція по захопленню печеня та його знищенню, завдання виконано успішно!!! Мені здається шо я вже так дістав Цилафана , бо він береться мені стилити льошку, - правал. Вирішив віддихати….
День відїзду.
Десь по сьомі я пробуджуюсь і знов до мене чіпляються незрозумілі думки, через вікно я слідкую як мікроавтобуси , неоплани і просто автівки напаковані лижами летять на Буку.І трохи зі заздрістю слідкую за цим всім але розумію шо сьоні я вже не буду кайфувати на схилах.Близько десятої всі піднімаються і починається інтенсивний збір , але Юрко все ще топче якісь цукерки. Прогрівши Лужного Ласточку ми поїхали , тільки тепер до Буки ми були спиною і все дальше від нас ставали гори. І знов я ше раз переконуюсь що найгірше в подорожі – це дорога назад.Юрко той ,шо за баранкою, чортихає водіїв-чайників . Правал получився в Івано-Франківську ,коли один Юрко іншому Юркові почав за допомогою свого пейджера пояснювати як їхати , кароче приїхали в тупік в центрі міста і провтикали парочку поворотів.Не можу не згадати про культуру водіння нашого шофера, який три рази пересікав двойну сполошну , два рази поїхав на червоне світло, шість разів не зупинився на пішохідному переході , надцять раз лайливо висловлювався в сторону водіїв-сусідів , і одній панночці на пішохідному переході кричав « давай вали йоцааа!!», і разок ше поїхав у зворотньому напрямку- правал.А ше Юрко дуже грозився шо всім покаже відео як я падав на лижах , а я казав шо розкажу як він два рази впав з підйомника – правал адназначно. Також він нас всіх парафінив за то шо ми гримали дверима , не витирали ноги , і не клали на місце пас безпеки- правал. На зворортньому шляху аналізуючи подорож, дійшов висновку – наскільки б не була провальна поїзда ,я все одно хочу ще раз туди поїхати ПОЙОЦАТИ!!!!
Комментариев нет:
Отправить комментарий