Ось і закінчився черговий семестр навчання , який передусім запам*ятався купою різних предметів, незабутніми миттєвостями , котрі несли неповторні емоції , проте були і часткові розчарування..
Нус начньомс..навчальний рік почався у нас не так як у всіх., в той час коли інші протирали штанці за студентською лавою , ми мандрували брюховецькими лісами.
-кароче
1. лижі.
Тут заслуговує уваги викладач на прізвисько Гєнадіч, який на прохання студентів повторити ,які є різновиди ходьби на лижах відповідав «а тєбє ета нада?», всіх нас називав «БМП (без малєйшива паніманія», а когось кликав «Аш Бета». Перший тиждень ми просто з тими палками махались , бо не було сніжку і ми виглядали як корови на льоді. На наступний тиждень матінка природа замутила снігову метелицю і ми стали на ті штахети. Згадується така ситуація їду я на тих лижах, ну то, так -гучно сказано ,- плентаюсь, і викладач питається «як його прізвище того в червоній куртці?», кажуть «Панасевич», а він каже « Панасевич, шо ти мені на тих лижах танцюєш, треба плавно їхати» . а я йому «Ви перший хто сказали шо я танцюю в тому житті , а то всі завжди кажуть ,шо ти робиш, де твоя пластика».Мушу сказати,шо з гальмуванням в мене були ше більші проблеми , тіпа А)не плугом , а рилом, Б)а в лісі найчастіше, то був лось до ближньої сосни.
Після прогулянок на свіжому повітрі ми перейшли у звичне русло навчання
2. коригувальна гімнатиска.
Викладачка мала цікаве прізвище «Соси(на)». Згадую як хтось фаярнув на весь зал , як Яворський казав про когось- « ти смішний як соняшник». Відверто скажу я після тих занять ,ше тиждень відходив, таке враження, шо то не коригувальна ,а заганяльна гімнастика. Ключовими були 3 слова: «Лордоз, Кіфоз та Сколіоз (тисяча чєртєй)» прям як в М.Боярського «Три мушкітьори».
3.волейбол.
Ну тут важко шось сказати , кидали той бальон через сітку , а коли прийшов залік то почали чухатись в одне місце. Але як то кажуть світ не без добрих людей, Світлана Василівна нам допомогла, як глаголить молоде покоління «Respect».
4.атлетизм.
З того предмету я багато не взяв, скажу чесно . Закарбував лиш 2 слова : «Маладца» і «Добре є» бо напевно той педотреб не знав більше нічого. Також на тій дисципліні мене вперше вигнали зі заняття , а я йшов з опущеною головою, таке враження ,шо на колиму відправляли. Ледь не забув, під час однії з пар я ввів культ «Метелика», суть якого я не буду описувати , бо можливо читатимуть неповнолітні….Взявши 60 кг у ривку, доказавши тому старому шо я чогось ше таки та вартий, зрозумів шо не можливо перемогти того хто не здається, І тільки об*єднуючи силу духу та тіла можна досягти результату ( ой шось я дуже за філософствував, - на тому крапка
5.біохімія.
Опа!!, до тої дисципліни в мене просто дуже особливі відносини. То був театр одного актору, і мене би мали вже після 2-ої пари вигнати з ВНЗ через поведінку Якшо описувати події кожної пари на папері , то точно вийшло б більше ніж новий Податковий кодекс України.А про написання модуля я взагалі мовчу, якби то зафіксувати на камеру , то була б безсумніву кінострічка ,яка здобула перемогу на Канському кінофестивалі. Мені ше й досі не вкладається в голові як то викладач може лоскотати простого студента, але й таке було.Я і до сьогодні не знаю як точно звати ту викладачку чи то Віра Романівна чи Віра Володимирівна, але то неважно , бо з вже на 10 хв першої пари вона знала шо я –Панасевий Тарас Богданович.А на питання як мої успішності з предмету , отримав таку відповідь, «А хто ж як не Ви,Тарас».та взагалі я на ті пари ходив з таким натхненням як діти в макдональдс. Зара я молю Бога лиш про одне , хоть би вона вела в нас далі , бо я то не переживу..
6.ОКТР ( організаційно-краєзнвчо туристична діяльність)
Ну не знаю чого вона Тимошенко, ніби ніяких задатків до політики немає . я б її назвав Термінатор Лідія Олексіївна, думаю навіть у свій пенсійний вік вона гідно замінила старичка Шварца в знаменитому бойовику. Завжди бакланила нас шо ми «пургу женем», «несем брєд сивай кабили», і стверджувала , шо «столиця Камбоджи –Пномпень, а студент інфіза –пень пньом.» А ті монотонні півтора годинні монологи, мені нагадували передачі з СТБ- «Сімейні історії з Л.Ребрик(а вона така нічьо)» та « Неймовірні історії кохання».. я не можу стриматись і дозволю собі полаятись бо то був повний ПИЗДЕЦЬ.Хоча на заліку вона сказала «тільки ти , Панасєвіч і Чіховска написали модуль на 10 б».,і навіть запропонувала йти до неї на 5-ому курсі другу освіту здобувати .(Радуємся)
7.ТіМ СІ (теорія і методика спортивних ігор)
На ті пари ми ходили побавитись в теніс, настільний теніс та бадмінтон. Здається всім вдвалось махати тими раНетками, хіба шо лівші здавались лєварукими. Думаю уваги заслуговує той викладач , якого я називав «Валанчік»,в якого шнобель більший ніж голова. Здивував мене такий випадок, коли я стою на приміському вокзалі біля кас і тут підканує «Валанчик», тяне руку, каже «ЗдароФ»,я немножка бил в екстазі.
8.Іноземна мова (англійська).
О тут вибачайте , нічого не можу багато нашкрябати, бо ніц не петрав про шо вони балакали, а тим більше сидів на 4-тій парті , куда не долітав американський акцент.Викладав ,якийсь амерікос-какос, по-їхньому Скот, а по-нашому просто Скот. В моїй пам*яті випадок коли мені було дуже соромно за себе,як мені тоді здавалось , шо я опустився нижче плінтуса. Але як мовив хтось, сказати «я не знаю –вищий рівень професійності». Ну і тре сказати як ми розкололи того волонтера-остербайтера з Техасу, коли Ю.Лужний (в того шо вуха згоріли на рибалці) засьок п*яного містера в макдаку.
9.паталогічна анатомія
З тим предметом в мене пов*язані найгірші відчуття як і в більшості , на ту дисципліну я готував депозити, мені ше й досі стидно за то всьо , водночас я пишаюсь однією людиною з групи. Атмосфера на парах м’яко кажучи була паталогічна, а етіологією того всьо була поведінка викладачки .Вираз її обличчя був такий так якби їй засунули розкалену триногу в анус ,а потім розчепірили (НІ БОЛІ ,НІ СТРАХА), і ще її фізіономія нагадувала мордочку звірка ,котрий хаває мурашок, за цей отримала колоритне паганяло-«МураХУЙод».
10. спортивна морфологія
Нехай мене простить Всевишній, але то був повний маразм, то вона не тому «енку» поставить, то оцінку не в ту графу запише, каже « зара вас буду всіх питати , готуйтесь!», вийшла за двері , заходить і каже «ну шо пишем практичну», але взагалі вона до нас ставилась як до своїх внуків та внучок, кликала студентів як їй хотілось «Ангеліна», «Малинін», «Сергей Сасєдав», «де той Цуприк ? » «Лужний ,-ООО, то футболіст такий.!, про Надю і Вітю казала , «ви то знаєте правда? і вас питати не буду», а я сидів скраєчку і як виявилось потім був «темною конячкою»(звичайно в переносному значенні). Вже під кінець навчального процесу я засвітився ва всей красатє, так яскраво як перша зірка, хай йому грець. Якось каже « де той Панасевич , знервувася і пішов?», ще одного разу заявила « шо не зможе спокійно жити на вихідних через того Панасевича». А на одній з пар сказала , шо на другий рік я вам все про вас розкажу , дивиться на мене і мовить « а про тебе оооо я точно багато шо розкажу». Цікава історія була на модулі,- сидимо ми з Лужним на першій парті, на колінах книжка, ну якби сказала школота катаєм, ну але ми просто перевіряли свої знання , і тут БАЦ , бабця попалила, ми зразу замутили милі дитячі очі, вона засміялась , і тихо прошепотіла «люблю дітей». (курча я чуть не розплакався). Але то ше не був апогей , прихожу я залік ставити, всьо зробив як в школі вчили : ПОСТУКАВ , ПРИВІТАВСЯ , ЗАПИТАВСЯ, і не встиг я ше договорити , як у відповідь пролунало « ОООО, Панасевич заходь , то той студент самий, самий …», (і в той день як виявилось я дозволив ставити собі найзворушливі епітети на місці 3-ох крапок), після тих слів серденько затьохкало як в колібрі та вилетів я з того кабінету як найшвидша пташка у світі. ( ах то вже ностальгія).
11.психологія
Про ту дисципліну та викладачка не можу сказати нічого поганого , бо прото напросто вона зареєстрована Вконтакті. Правда в голові залишилось пару хвилин з модуля , сижу як студент інфіза (бурси) з шпорою на колінах , яку виготовляв власноруч, котра за розмірами нагадували листок А4. Через власну необережність вона падає, а я приймаю контр-рішення , підсовую її поближче і намагаюсь підшовою обох стоп закрити , але дарма я то всьо робив, бо мої мініатюрні ножки 40.5 не змогли приховати дійсність , спостерігаючи за цим всім Пані психолог хотіла мені поставити діагноз, але на щастя все закінчилось обміном люб*язних посмішок. А вже під час оголошення результатів модуля викладач сказав шо група дуже погано написала тести, тоді Алєжик з Янтарного сказав їй «то просто Панасевич погано підготувався», а я тоді не знав чи сміятись з того чи плакати.
12.педагогіка
На тих пара нас вчили як вчитися і виховувати (якось банально але правдиво), тіпа завдання дисципліни як стати особистістю, а я хотів шоб нас вчили як стати міліонером, бо з огляду на кафедру вони краще розуміються на другому питанні , але чомусь вирішують перше. Модуль нас писало 6 байстрюків , так склалось всупереч певних обставин. Дали питання, варіант у всіх один , ну видно Пані педотреб хотіла зіграти на наших нервах -вийшла з аудиторії, а ми довго часу не гаяли, взялись за роботу і тут накрили вже на перших питаннях -забрали всю макулатуру , але тут проявилась смикалка студента інфізу «будь-що але тре списати, бо інакше не може бути», Серьога , той шо Сасєдов, йде в читацький і на заліковку набирає ящик книжок з педагогіки і тоді ми себе чули Богами педагогіки і знов взули тих Аля викладачів.Зауважу також шо всі писали слово в слово ,а бали мали всі протилежно різні - парадокс. Тетяно Фартівно, ми використовували книгу як основний засіб навчання , при цьому дотримувались усіх дидактичних принципів: поступовості , науковості, систематичності і т.д. Якшо відверто то я їй до сьогодні не знаю як її батька звали чи то Фарт чи то Фартій, але знаю точно шо на англійській він би був «Фак», а пестлива форма – « Фартушок».
Пам*ятаю ту олімпіаду, де я навіть не читаючи тестові питання у відбіркову турі пройшов у наступний етап, тоді фортуна була на моїй стороні , та в принципі шо тут казати везе сильнішим, а хтось навіть не пройшов відбіркового туру ,а з екзамену має 91 бал( а я я й , як не гарно).
13.ІФК (історія фізичної культури)
Викладача звати Оксана Олексіївна, але за своє конституцією тіла та характером вона мені нагадувала «Ксену принцесу воїн», як то кажуть «баба-грім». Добре пам*ятаю ту ситуацію на першому семінарському занятті, коли вступив у суперечку з нею, бо їй відітілі здалось шо я хотів змінити світову історію фізичної культури, кароче дебати були пахлєще ніж в студії того жида Славіка Шустрика.Також в цій же аудиторії був цікавий випадок коли хтось комусь написав три звичних букви на спині , після цього було метання рожевенького маркера через вікно шо знаходилось на 3-ому поверсі в сторону двох осіб в яких були зірочки на плечах.(A.C.A.B.)
14.фізіологія
Признаюсь шо я не повністю переписував текст практичних , а нашо якшо вона лише перевіряла висновок. Загадується кумедний вчинок під час модуля: викладач вийшла, студентка підбігла до викладацького стола зі своїм листочком,який залишила на тому столі, а з ключем відповідей сіла за парту і тут зайшла молода викладачка - і то означало пряму дорогу студентці на екзамен , а я тоді валявся під столом від сміху. Пам’ятаю якось піднімає мене , я питаюсь «шо розказувати ? » , а вона « а шо хочеш той розказуй», ну шо тут сказати якби всі були такі викладачі , то я б напевно екстерном закінчив бурсу ,якій нещодавно присвоїли звання «Флагмана освіти та науки України», тепер можете собі представити хто працює в тому новоствореному міністерстві на чолі з Табачником- Мудачником.
15.Туризм.
Знов вже чимось рідне Підголоско , знайомі стежки котрими ми юзали на лижах в січні. Настрій був зіпсутий певними невтішними новинами.Під час подорожей я ще раз переконався «ХТО Є ХТО», мене то всьо відверто негативно вразило. Хоча було пару класних епізодів коли лемко порвав палатку , я поламав триногу, і то як я наминав черпаком борщ з відра, та той екзотичний чай виглядали ефектно. На заліку мене врятувало студентське обличчя – заліковка, і коли викладач тебе питає скільки тобі поставити- то є вище будь-яких похвал.
16.клінічна практика
Вже в перший день на Топольній нас папустили так шо дальше не було куда, назвали студентів «стерильними», а коли запитали скільки є кісток і м*язів ,а у відповідь від мене почули «235 і 770» і тут прозвучало 2-ге запитання « Тарас , а звідки у вас такі точні дані ?» і на тому місці я загнувся.Вийшовши з того кабінету ми відчували себе лохами , а я міг гордо носити ім.*я – «Лох з великої букви» або « той кращий лох». Далі були відвідини інших лікувальних споруд де нам вперто насаджували думку «їдіть з того факультету допоки не пізно». І в мене тоже з огляду на то всьо промайнула в голові така думка, але НЕ,- « вибрав шлях , поставив завдання – йди до мети». І ше я зауважив шо б бути хорошим реабілітологом тре мати довге кучеряве волося, кароче патла запускаю , бігуді вже купив!! А на заліку в того неординарного реабілітолога був цирк на дроті. Так по порядку, спочатку каже «де ваші халати ?», в мене в голові «шмати нема , зара поїдем додому» але не , якось обійшлись без тряпок .Зайшли, трохи побакланив, то видно в нього в крові. Каже « ставлю всім 4 і ми розходемся» . я довго не думаю кажу « я буду відповідати на 5» він на мене подивився як баран на нові ворота. І десь 40 хв він мене присував, ну але я тоже не ликом шитий , потім каже ти вже маєш 5 а група 3 , каже «а тепер витягуй групу або заведи їх під монастир» задав питання: яка група мязів не функціонує при даній патології, чесно сказати відповіді я не знав, але сказав то шо важав за потрібне..і після гросмейстерської паузи він сказав « давайте заліковки, всім 5», о да, то був разрив мозга, і душа заспівала хоча й нот не знала.
Сьогодні , для мене був ключовий момент – екзамен, вирішальний для мене , непередбачуваний та найскладніший для групи . Ше задовго до нього я вже закарбував -« відмінна оцінка або капєць» прям як на чорному прапорі холодноярівців «Воля України або смерть». Перед іспитом переслідувало дві думки « або я вийду з того кабінету «летящий паходкай» або його винесуть ногами вперед», скажу зразу вийшов стримуючи емоції , бо просто знав шо очікує наступних ..Також на екстрені варіанти в мене була запланована акція « прафєсар лапух і мазгі не приньом ,не приньом»( думаю буду ліпити всьо шо знаю). Після іспиту я зрозумів шо «не такий страшний той чорт (викладач), як його малюють..»
Ну а тепер літо,… я маю повне право провести його в стілє «сиджу собі на комені, перджу собі ,а шо мені!!!»
P.S. писав від чистої душі , брудними руками на реальних ФАКтАХ.
