Чумачечая рибалка

Неділя

«Алло, їдеш завтра на рибалка ?», -«Та»,- «завтра на 8 на вул..Шевченка». О так з бухти-барахти ми вирішили помандрувати у славнозвісну Оселю, і  ні мамині відговори ,ні невтішні  прогнози погоди нас не лякали- Їдем. 3 дні до рибалки були не легкими в стілє – «вдень –пашу , вночі – ї..ашу», кароче змучений і невиспаний, але думаю ше одну ніч протяну. За словами Вітька в нього були подібні перед від’їзді дні.

Понеділок

Будильник на 5.30, зі словами «бл..ть , я проспав» підриваюсь в 5.55.І тут була аналогія збирання сімї Маккалістирів «Сам удома» - каша вариться, канапки мастяться, чай запарюється, амлєт смажиться, наплічник збирається – повний хаус. І о то була перша ознака яка показала що краще не їхати, на яку я навіть не звернув уваги.

7.55 стрілканулись з Мюзіком на зупинці, каже « шо то в тебе стерчить з рюкзака ,я думав шо то  розчепірка», але то були шпінінги, як виявилось пізніше краще то була б  парасоля.

Вписка в маршрутку. На ті засоби пересування в мене алергія ше з дитинства, ніколи мені з ними не фартило.Ту я яку нам тре немає , і х..й знає коли буде , впихаємся  в будь-яку , та шо їду в потрібну сторону. Сіли ззаді  біля якоїсь пари з вінком обмотаним чорною смужкою – сплашной негатив. В бусі пролунало 2 фрази:1.якшо ластівка літає низько , то на дощ; 2. якшо ластівка літає жопою вперед то значить сильний вітер; які стали вироком нашої поїздки. 9.23 випплюнулись з того єталона.

Пішкидрайство.підкануєм на зупінку питаєм дєдулю «коли буде транспорт  в то село ?» , каже «через півтора години, пробуйте автостопом» ну на автостопом в нас шансів не було а от фірастопом в нас була можливість , але я так довго відливав і ми не встигли запригнути. Дєд каже «ви поки туда зайдете вам вже на захочеться ловити» -старий як у воду дивився. Але ми поплентались як два блудних сини. Йдем  по маршруту– то жарко, то холодно , нахребетник такий тяжкий , шо мать мая женщіна , думав врожу. Йду і думаю ото ті туристи коняче здоровя мають , правда ми тоже в такому темпі нарізали та якби не встигали на поїзд. Ше тіки ранок а ми вже ні риба ні м'ясо. В  одному  зі сіл ми безстидно обскубували чиїсь вишні.Тьопаєм , тьопаєм  11.09 попадаєм в то село , думаю ну всьо гірше вже позаду лишилось ,ше 40 хв і будем на місці і я знов помилився. В магазині купили ше трохи пєчєнюшки, води і гоп-корну (насіння). Вийшли з перді, шмургаємо всякими лісами як битий небитого несе. Близько 12-ої  ми бачимо в кінці лісової дороги воду чи то нас марить чи шо « ЄЄЄс , ми то зробили», близько 15 км позаду. Рибацьке місце «острівець» вільне- тішемся ,скоро його забиваєм.Думаю  тепер вже ніяких траблів немає бути , але як виявиться  пізніше то порівняно мультики а попереду нас чекали справжні фільми жахів.

Озіро.  Одразу взялись за шнасті – позакидували. Зразу скажу «кльов –хуйов», після першої зловленої плотви ми почали маленьку рибу випускати а велику в майонезну баночку складати. День пройшов під гаслом «вітер в харю я рибалю», він так дув шо нам башню зносило. Зліва від нас розташувалась купка невідомих яка замутила діско , кароче «сурми грають ,пісні лунають» ,  поки в них не сів акумулятор.

Вівторок

00.01 – «fucking fishing scum а до дідька то всьо , йдем в палатку».

до 00.20  ми вирішували на коли наставляти будильник , наставили на 01.00 – ідіоти. Палатка нагадувала псячу буду,правда якось вмостились. Я накрився якоюсь футболкою, шортами ,ні карімата ні спальника, з рюкзака зробив подушку, Муз спав на якомусь ящику з під хавчіка. На вулиці 28 червня а таке враження шо то січень в Сибірі.я так змерз шо пздц, куда я ті руки не пхав , так холодно, шо думав якшо хтось мене вдаре то розсиплюсь як крижана фігурка. Лежимо слухаємо калакольчики-бубєнчики , барбару-стрейзенд  та альону-дашсть (від сусідів).4.00 «Тася, дощ падає», «пох, лежимо чекаєм поки перестане». 4.30 «Тася в мене ноги мокрі» - «Де?, ой блять  ми плаваєм, с..ка збираємся» . І тут настав пік того нещастя, складаєм спінінги – промокли до ниточки, да-да, до ниточки бо інакше то назвати  шо знаходться між чоловічими ногами від того холоду не можна. Закидую в сумку всьо підряд , снасті ,банячок, якісь кульки. Залажу в палатку дивлюсь , сумочка з телефоном ,фотіком і т.д . плаває в калюжі- торба.

Зі словами «Тася твоя палатка гірша за полиетиленовий кульок «босс»,  ми її зібрали .

Вітьок « шо робити з рибою ?» - « та викінь її нахер»,  забадяжили акцію «енімал ліберейшен», Грін Піся нами би гордилась.

Дорога додому.  Йдем ,дощ лиє,як з відра ,вітер дує ,на мні три пари штанів ,три кофти , дві футболики – всьо мокре наскрізь. Думаю Боже за шо нам така кара?, головне б до тої зупинки догребти, там має не падати і лавка має бути. Зайшли в село ,йде якась бабуля ,питаю « коли маршрутка на Львів ?» - « в 6 ,спішіть хлопці,  може встигнете» , після тих слів в мене відкривається друге дихання бо  так хотів додому як ніколи, починаю бігти з тим мішком на плечах метрів 200. І тут, - зупинка пуста , маршрутки нема, - знов провал . На годиннику 6.06 – «С..ка нам пздц».  

Розклались на зупинці як цигани .через 20 хв йде тіп на зупинку , питаю «коли буде транспорт?» каже «може в 7 , якшо не, тоді в 7.45», та фігня приїхала перед 8 . сижу на зупинці і засинаю , свіряю як ходить сільська еліта- штани закочені , приходять на зупинку - штані розмотують чи то в них така мода чи то шоб не повемазувати, не знаю, шузи миють в калюжі,а потім витирають об траву, курять дзигари «пріму» -  але то всьо  класно виглядає. Коли побачили бас ,то ми воскресли- спасіни. Запхались. І тут я почав боротись зі собою, точніше зі своїм сном, дитячий організм Вітька не стянув -  відрубався на першому кілометрі, і тільки після  кожної ями пробуджувався і питався «де ми є?».  То як він спав варто було зняти на камеру але руки були такі задубівші і мене не слухали, то виглядала  тіпа він з відкритим бузьом бє поклони, -я вимирав від сміху. Їхавши, я думав шо мене чекає дома «співане і читане або просто німа мова на тиждень». 9.20 – вул. Шевченка, ше чучуть..  йдем на зупинку ,люди на нас вилупились як мені здавалось як на знаменитостей але напевно в них про нас були протилежно інші думки. 9.55 бачу рідну хвіртку,- невже то всьо закінчилось …

20.40 живий, здоровий, виспаний, ситий, зігрітий  дописую останні рядки і Думаю «добре все що добре закінчується !».